На особисте запрошення Голови суду Валерія Чорнобука Апеляційний суд Автономної Республіки Крим відвідав суддя Європейського суду з прав людини ad hoc, д.ю.н., професор, член-кореспондент НАПрНУ, керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні Станіслав Шевчук. В особистій розмові Станіслав Володимирович розповів про основні пріоритети у роботі Координатора проектів ОБСЄ в Україні, роль КПК у правовій реформі, ключові аспекти у діяльності ЄСПЛ та чого бракує українським суддям.
«ОБСЄ допомагає українським партнерам виконувати міжнародні зобов’язання»
- Як часто Ви відвідуєте Крим? Чому вирішили провести семінари, у рамках проекту Координатора проектів ОБСЄ в Україні для суддівського корпусу Автономної Республіки Крим?
Так вийшло, що за короткий термін, я вже вдруге відвідую автономію. На початку жовтня ми перебували у Феодосії на семінарі «Роль Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини у формуванні єдності судової практики в Україні», а місяць потому ми запросили представників суддівського корпусу автономії на семінар «Кримінальне провадження на підставі угод та інші актуальні питання кримінального судочинства» у контексті прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України.
Методологічні семінари проходили у рамках проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні "Сприяння утвердженню принципу верховенства права та прав людини в законодавчій практиці України" та «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні». Зокрема, голова Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Валерій Чорнобук взяв у даних заходах активну участь.
- Сьогодні загальнодержавною тенденцією є проведення масштабних реформ у багатьох галузях. Одне із найвагоміших досягнень правової реформи Україні – це прийняття Кримінального процесуального кодексу України, який був позитивно відзначений міжнародними експертами. А як вважаєте Ви? Яка роль ОБСЄ у процесі методичної допомоги суддям з цього приводу?
Міжнародні організації високо оцінили новоприйнятий Кримінальний процесуальний кодекс України. Проект, який ми реалізуємо із Верховним Судом України - це визнання важливості цього кроку та подальшої правової реформи в Україні. Українська громадськість та правові кола достатньо довго чекали цього, адже за попередньої влади теж були спроби. Особисто я входив до складу Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президенті України, яка працювала над відповідними проектами. Однак, на відміну від сьогодні, на той час бракувало політичної волі задля успішної реалізації наших напрацювань.
Варто зауважити, що КПК є професійним. Наразі вирішується питання щодо його реалізації. ОБСЄ допомагає українським партнерам виконувати міжнародні зобов’язання, у тому числі забезпечення справедливого правосуддя, зокрема у кримінальній сфері.
В 1999 році в України була започаткована нова форма співробітництва між Україною та ОБСЄ, працює офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні, а до того часу в Криму та у Київі діяла місія ОБСЄ, діяльність якої була спрямована на попередження конфлікту. Із створенням офісу змінилася форма співробітництва з Україною. Мандат Координатора Проектів ОБСЄ включає лише реалізацію проектів з нашими українськими партнерами, однак відсутні жодні повноваження щодо моніторингу, політичних оцінок тощо. Більше того, ми реалізуємо проекти у відповідь на запит наших партнерів. Зокрема, семінар «Кримінальне провадження на підставі угод та інші актуальні питання кримінального судочинства», який відбувся 5 листопада у Сімферополі, проходив за співпрацею з Верховним Судом України та Національної школи суддів України. Було вирішено провести семінар саме для суддів автономії, тому що це достатньо важливий регіон. Також, варто відзначити провідну роль голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Валерія Чорнобука, який завжди підтримує такі пропозиції та приймає активну участь у проведенні подібних заходів. Особисто я вважаю його потужним керівником, незважаючи на відносно молодий вік.
- На Вашу думку, впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України сприятиме зменшенню кількості звернень та прийнятих судом рішень проти України?
КПК на нормативному рівні зняв ряд проблемних питань, які існують у відносинах із Європейським судом по правам людини, що фіксувалося у низці рішень. На мій погляд, прогресом є те, що справи не відправляються на додаткове розслідування. Суддям залишається лише два варіанти: винний чи не винний. У свою чергу, ця новела та ряд інших прогресивних положень Кодексу буде сприятиме оперативному розгляду судових справ та не порушуватимуться права людини.
Я, як суддя Європейського суду з прав людини ad hoc, можу сказати, що дійсно виникають питання, які обов’язково потребують вирішення і КПК є одним із шляхів вирішення. Наразі одним із важливим питань є практика застосування даного Кодексу, яка має відповідати європейським стандартам, адже самого тексту ще недостатньо. Для прикладу, розглянемо міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд. В одній справі ЄСПЛ людина знаходиться під підпискою про невиїзд 3 роки, а в іншій -10 років. У другому випадку, на відміну від першого, Суд визнає порушення права на свободу пересування. Відповідні положення прописані у новому КПК, а відтак судді повинні застосовувати Кодекс у контексті європейських норм та розуміння прав людини. Це дуже важливо.
«Я особисто роблю усе можливо, аби зміцнити судову владу через професійну діяльність»
- В одному із інтерв’ю Ви сказали, що «українська правова система не може впоратися з тим, щоб забезпечити виконання Європейської конвенції з прав людини в Україні». Чи змінилася наразі Ваша думка з цього приводу? Якщо ні, то що заважає вирішенню цього питання, на Вашу думку?
Я вже дещо відповів на це запитання щодо важливості застосування норм права. Дуже важливо аби норми права застосовувалися в контексті європейських стандартів, а не як в період радянських часів діяв принцип соціалістичної законності. Норми закону повинні застосовуватися задля сприяння захисту прав та свобод людини. Проблема у тому, що за радянських часів цьому аспекту не приділялося жодної уваги, а сам суд вважався елементом управління у державі, де не було ні поділу влади, ні верховенства права. Як тільки Україна здобула незалежність та прийняла Конституцію - це відкрило новий шлях до утвердження верховенства права та змінило парадигму правозастосування та розуміння права, що у свою чергу вивело суд на перше місце у питаннях захисту прав людини.
Я особисто роблю усе можливо, аби зміцнити судову владу через професійну діяльність, свої праці, виступи тощо. Однак, подекуди складається враження , що не всі судді до кінця розуміють концепцію прав людини та основних свобод, а це призводить до конфліктів, що вирішуються у Страсбурзі.
У цьому аспекті головним завданням судової системи України є розвантаження Європейського суду, оскільки всі справи, виходячи із принципу субсидіарності, повинні вирішуватися на національному рівні. Звичайно існують речі, які не залежать від системи правосуддя, наприклад, виконання судових рішень, адже це має бути державна політика. Зокрема, пілотна справа «Юрій Іванов проти України», рішення по якій не виконано за всю історію Європейського суду. Загалом таких справ в історії Страсбурга було 22, і вперше по Україні констатується випадок, що таке рішення не виконано. Це серйозна проблема, хоча я розумію, що вирішити її не так просто. На мою думку, справа не в судах, а в політичній еліті, яка приймає популістські рішення, у тому числі закони.
Нещодавно було оприлюднене важливе рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», у розгляді якої я приймав участь, щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном. У жовтні 2009 року було прийняте рішення Конституційного суду України, згідно якого було визнано порушенням припинення виплат, що не відповідає конституційним засадам соціального захисту громадян. Мені дуже приємно констатувати, що позиції таких шанованих інституцій як Європейський Суд з прав людини та Конституційний Суд України співпали у цьому питанні. Я завжди намагаюся, у межах власної компетенції, продемонструвати, що в Україні приймаються рішення відповідно до європейських стандартів. Одним із яскравих прикладів є рішення щодо визнання неконституційності смертної кари. У той час, я працював науковим консультантом і готував проект цього рішення. При нагоді, я завжди наголошую, що в Україні розуміються на європейських стандартах. У випадку із виплатою загальнообовзякового державного пенсійного страхування, питання стало у відсутності міжнародного договіру з питань пенсійного забезпечення із відповідною державою. Я поставив питання, що ж важливіше права людини чи інші другорядні державні угоди. Суд прислухався до моїх аргументів і поставив на перше місце власне право людини на отримання пенсії незалежно від місця постійногопроживання.
«Покликання судді полягає у відстоюванні прав людини та утвердження верховенства права»
- Сьогодні суди багато уваги приділяють судовій практиці Європейського суду з прав людини, проводячи різноманітні навчальні заходи. На Вашу думку чи відбулися зміни у самому менталітеті українських суддів, від чого власне і залежить прийняття рішень?
Я завжди додержуюся позиції, що потрібно еволюційно, а не революційно підходити до цього питання. Я переконаний, що цьому сприятиме освіта та пояснення суддям стандартів, відповідно до яких вони мають діяти. Після прийняття Конституції України та набуття чинності Конвенції по правам людини - змінилася парадигма правозастосування.
Подекуди судді замість того, аби застосувати Конституцію, норми якої, відповідно до статті 8, є нормами прямої дії, знаходять радянське законодавство, яке абсолютно не відповідає ні духу, ні букві Конституції. У якості прикладу можна також навести нещодавне рішення ЕСПЛ по справі Шмушкович проти України. На жаль, такі випадки є і з ними потрібно боротися. Покликання судді полягає у відстоюванні прав людини та утвердження верховенства права, а за радянських часів ці поняття були фікцією. Свого часу люди, які вийшли на Красну площу із акціями протесту проти введення військ у Чехословачинну, посилались на статтю Конституції про свободу вираження. Незважаючи на це, вони, все таки, були арештовані та відправлені в табори.
Відмінність українського судді від європейського полягає у тому, що наші судді спочатку шукають норму та виривають її із контексту, у той час європейський колега, в першу чергу, шукає принцип, де норма може бути лише елементом аргументації.
Сьогодні у судової влади є все, однак існує момент із менталітетом (праворозумінням). У цьому напрямі і варто працювати. Зокрема семінари, які проходять у рамках проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні, теж присвячені цьому питанню. Я вважаю через освіту можна багато досягти. Не останню роль у цьому відіграють керівники судових установ, зокрема голова Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Валерій Чорнобук, який приділяє професійному рівню суддів значної уваги. Переконаний, такі підходи повинні існувати у всіх областях, адже керівники судової влади на місцях повинні бути справжніми лідерами. І позитивні приклади є в Україні.
«Всі гілки державної влади повинні діяти узгоджено»
- Українські юристи відзначають незначний поступ з виконання державною владою рішень Європейського суду з прав людини. На Вашу думку, чому склалася така ситуація, які заходи потрібно вжити, аби виправити дану ситуацію?
Аспект виконання судового рішення має три складові компоненти: виплата компенсацій за рішенням суду, загальні та індивідуальні заходи. У арсеналі суду є лише два основних способів впливу: по-перше, це визнання порушення Конвенції, після того вже ніхто не може стверджувати, що порушення не було; а по-друге призначення справедливої компенсації. Важливо, що лише після зняття рішення з контролю Комітету міністрів Ради Європи – воно вважається виконаним. Україна добре налагодила компонент виплати компенсацій. Хоча, останнім часом, виникли такі рішення на виконання, яких не вистачає бюджету, зокрема по справі Агрокомлекс Сервіс – 27 мільйонів Євро. Варто зауважити, що дана сума є рекордною, якщо я не помиляюсь, і посідає друге місце за всю історію Європейського суду з прав людини.
Що стосується загальних та індивідуальних заходів, то у цьому аспекті виникають певні труднощі, адже це потребує узгодженої діяльності усіх гілок влади, а не лише судової. До прикладу справа «Юрія Іванова проти України», про яку ми вже говорили, у 2009 році було запущену як «пілотну справу». Євросуд надає країні термін і вказівки, а тим часом відкладає усі інші справи, що стосуються подібних проблем. Таким чином невиконання пілотної справи, автоматично означає не виконання інших подібних справ, які наразі приймаються великою кількістю. Причини цього можуть бути у політичному популізмі чи загального стану виконання судових рішень.
Як суддя Європейського суду, я солідарний із української судовою системою у тому, що судді не можуть працювати «у шухляду». Коли вони приймають рішення, то очікують його виконання. Відповідна функція, у даному випадку, залежить не від судової влади, а й органів виконавчих структур.
- Чи потрібен в Україні певний національний орган з контролю за виконанням рішень ЄСПЛ?
Для Ради Європи важливо аби рішення ЄСПЛ виконувались. Як саме це буде зроблено в Україні, їх за, великим рахунком, не хвилює. Однак, аби вирішити цю проблему, потрібно діяти узгоджено на усіх рівнях. Зрештою ми говоримо про рішення Європейського суду з прав людини, які мають нормативний характер і впливають на правову систему, відповідно до стандартів Ради Європи. З одного боку, раціональне зерно є у створенні відповідного органу, однак його створення не замінить розуміння того, що всі гілки державної влади повинні діяти узгоджено.
«У суддівського корпусу України, зокрема Автономної Республіки Крим, є величезний потенціал»
І наостанок, щоб Ви хотіли побажати суддівському корпусу автономії?
Я вірю в те, що можна змінитися через освіту. В епоху Просвітництва родився вислів, який стверджує, що людський розум через освіту може стати вільним та досягти нових обріїв. З одного боку, це може бути лише мрією, а з іншого судді повинні не лише мріяти про зміцнення незалежності судової влади, верховенство права та виконання судових рішень, які забезпечують права людини, а й забезпечувати це у своїй професійній діяльності. Особисто я у це вірю та вважаю, що у суддівського корпусу України, зокрема Автономної Республіки Крим, є величезний потенціал. Власне, судді автономії на правильному шляху і незабаром, завдяки спільним зусиллям, повинна різко зменшиться кількість справ у Європейському суді з прав людини від України.
Розмову вела прес-секретар суду
Мар'яна Павловська
Більше інформації на офіційному сайті Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
_03_03.png)
