13 квітня 2012 року Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Кримінального процесуального кодексу (КПК). Відповідний проект зареєстровано за №9700.
Згідно Кодексу ліквідовується можливість повернення справи на додаткове розслідування; скасовується інститут порушення кримінальної справи; терміни проведення слідства обмежуються 6 або 12 місяцями в залежності від тяжкості злочину; запроваджується такий запобіжний захід як домашній арешт; всі процесуальні (оперативно-розшукові та слідчі) дії зможуть проводитися тільки після початку кримінального провадження у справі; виключно за рішенням слідчого судді обирається запобіжний захід і продовжується його термін тощо; вводиться можливість угоди з правосуддям - між обвинуваченням і захистом, а також потерпілою стороною.
Для усунення тиску на суд КПК передбачено, що прокурор буде направляти до суду не кримінальну справу, а реєстр матеріалів кримінального провадження, який буде містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної в ході досудового розслідування, а також час її проведення, реквізити процесуальних рішень, прийнятих в ході розслідування, дату і термін застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Обвинувачений і його захисник також матимуть право подавати до суду свої матеріали.
Суд буде робити свої висновки виключно на тих свідченнях, які він отримав від сторін кримінального провадження, або які були надані слідчому судді в судовому засіданні під час досудового розслідування.
Крім того, функцію з представництва державного обвинувачення у суді по конкретній справі передбачається покласти саме на того прокурора, який здійснював нагляд за дотриманням законів органами, що проводили досудове розслідування.
Також документом об'єднані нині відокремлені стадії дізнання та досудового слідства в одну - досудове розслідування, яке розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів і яка обов'язково вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виключно за рішенням слідчого судді здійснюватиметься: обрання запобіжних заходів та продовження їх строків; негласні слідчі дії, що обмежують конституційні права осіб; накладення арешту на майно; примусовий привід; накладення грошового стягнення за невиконання процесуальних обов'язків; відсторонення від посади тощо.
Документом встановлюється застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як виняток. Для його застосування сторона обвинувачення повинна довести у суді, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки підозрюваного. У якості альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою розширено можливості для застосування інших заходів, система яких істотно вдосконалена.
Кодексом також скорочуються процесуальні строки, насамперед шляхом дебюрократизації кримінального процесу, яка передбачає: усунення необхідності складення багатьох "формальних" документів, широке застосування технічних засобів для проведення окремих процесуальних дій (наприклад, допит у режимі відеоконференції), запровадження спрощених видів провадження, скасування інституту додаткового розслідування, позбавлення судів першої інстанції повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг, суттєве обмеження підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції за результатом апеляційного перегляду тощо.
КПК містить положення, якими буде забезпечено ефективний та оперативний розгляд кримінальних справ, а саме: вводиться спрощена форма розслідування та судового розгляду кримінальних проступків.
КПК запроваджується кримінальне провадження на підставі угод. Тобто, передбачена можливість укладення угоди між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та обвинувачуваним, що дасть змогу скоротити час кримінального провадження, оскільки одразу після досягнення угоди провадження невідкладно надсилається до суду для її затвердження.
Кодексом суттєво розширено кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення. Провадження по цій категорії може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. При цьому, передбачено досить широке коло складів злочинів, щодо яких застосовується приватне обвинувачення, використовуючи як критерій для їх виокремлення той факт, що такі злочини в основному завдають шкоди переважно приватним інтересам особи і не заподіюють безпосередньої шкоди державі.
Документом внесені зміни до низки законодавчих актів з метою приведення у відповідність з цим Кодексом.
_03_03.png)
