Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим розглянула кримінальну справу по апеляції державного обвинувача помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону у звинуваченні підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
Згідно рішення суду першої інстанції, підсудний будучи військовою посадовою особою, шляхом зловживання службовим становищем, вирішив збагатися за рахунок держави. У 2007 році підсудний викрав військове майно (дизельне паливо), яке призначалося для катерів морської охорони. Командири цих катерів підпорядковувалися безпосередньо підсудному. Згідно рішення суду, викрадене паливо підсудний продав капітану рибацького судна.
Постановою Чорноморського районного суду від 29.06.2011 року кримінальну справу у звинуваченні підсудного по ст. 410 КК України ((викрадення військового майна).) направлено у військову прокурору Севастопольського гарнізону на додаткове розслідування. Причиною такого рішення суд першої інстанції вказав на невстановлену органами досудового слідства точної кількості дизельного палива, яке було фактично використано катером морської охорони і яке підлягало списанню.
У своїй апеляції державний обвинувач – помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону просив суд рішення суду відмінити, а кримінальну справу направити у суд першої інстанції на новий судовий розгляд. Підсудний у своїй апеляції також просив суд рішення суду відмінити, а кримінальну справу направити у суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції державного обвинувача і підсудного не підлягають задоволенню.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах погоджується із судом першої інстанції у тому, що у справі не встановлені факти і обставини, які мають істотне значення для справи та не можуть бути встановлені в судовому засіданні, у зв’язку з чим справу необхідно повернути органу досудового слідства на додаткове розслідування.
Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що існують протиріччя у фактичних обставинах і доказах самого обвинувачувального висновку.