ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ
Справа "Цигоній проти України"
(Заява N 19213/04)
24 листопада 2011 року
Стислий виклад.
25 лютого 2004 року щодо заявника було порушено кримінальну справу. У той же день його було затримано та поміщено до ізолятора тимчасового тримання Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим (далі - Євпаторійський ІТТ).
Заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Строк тримання заявника під вартою неодноразово продовжувався Євпаторійським міським судом Автономної Республіки Крим (далі - Євпаторійський міський суд), востаннє до 25 липня 2004 року. Численні клопотання заявника про зміну запобіжного заходу було залишено без задоволення.
31 серпня 2004 року Євпаторійський міський суд під час попереднього розгляду справи вирішив, що немає підстав для зміни заявнику обраного запобіжного заходу.
1 липня 2005 року Євпаторійський міський суд визнав заявника винним у вчиненні злочину та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі. 20 грудня 2005 року Апеляційний суд Автономної Республіки Крим відмовив у задоволенні апеляційної скарги заявника. 17 березня 2007 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника на цей вирок.
Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що умови тримання його під вартою в Євпаторійському ІТТ з лютого до серпня 2004 року були вкрай неадекватними та що його було несправедливо цілодобово з 8 до 24 червня 2004 року прикуто наручниками до ліжка в лікарні; підп. "c" п. 1 ст. 5 - на незаконність тримання його під вартою з 25 липня 2004 року до 1 липня 2005 року; п. 3 ст. 5 - на надмірну тривалість тримання його під вартою до його засудження; п. 4 ст. 5 та ст. 13 - на те, що з 31 серпня 2004 року до 1 липня 2005 року йому не було надано ефективної можливості ініціювати провадження, в ході якого законність тримання його під вартою могла би бути перевірена без зволікань. Заявник також скаржився окремо за ст. 13 Конвенції на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо його скарги на умови тримання його під вартою. Заявник також стверджував про інші порушення Конвенції.
Європейський суд встановив порушення ст. 3 Конвенції в зв'язку з тим, що умови тримання заявника під вартою в Євпаторійському ІТТ були такими, що принижують гідність.
З огляду на прецедентну практику в аналогічних справах Європейський суд встановив порушення підп. "c" п. 1 ст. 5 Конвенції у зв'язку з тим, що тримання заявника під вартою було незаконним, оскільки протягом певного періоду він тримався під вартою без будь-якого рішення суду та оскільки рішення суду щодо залишення заявника під вартою не містило підстав і визначених строків такого тримання.
Європейський суд встановив порушення п. 3 ст. 5 Конвенції в зв'язку з тим, що рішення судів про продовження строку тримання заявника під вартою не містили належних та достатніх підстав для такого тримання та що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
З огляду на прецедентну практику в аналогічних справах Європейський суд встановив порушення п. 4 ст. 5 Конвенції в зв'язку з тим, що національні суди не здійснювали належний перегляд законності тримання заявника під вартою як на стадії досудового слідства, так і на стадії судового розгляду справи.
Європейський суд встановив порушення ст. 13 Конвенції в зв'язку з відсутностю ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг заявника на неналежні умови тримання його під вартою.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
"1. Оголошує скарги стосовно умов тримання заявника під вартою в Євпаторійському ІТТ з лютого до серпня 2004 року та відсутності ефективних засобів юридичного захисту щодо цього, законності тримання його під вартою з 25 липня 2004 року до 1 липня 2005 року, тривалості тримання його під вартою до його засудження та неможливості ініціювати провадження, в ході якого законність тримання його під вартою могла би бути перевірена без зволікань, прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції стосовно умов тримання заявника під вартою;
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 5 стосовно незаконності тримання заявника під вартою з 25 липня 2004 року до 1 липня 2005 року;
4. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції стосовно надмірної тривалості тримання заявника під вартою;
5. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 4 статті 5 Конвенції стосовно відсутності у заявника можливості отримати суттєвого перегляду законності його тримання під вартою з 31 серпня 2004 року до 1 липня 2005 року;
6. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції стосовно відсутності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг заявника на умови тримання його під вартою;
7. Постановляє,
a) що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 10000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути нараховано на зазначену суму; ця сума має бути конвертована в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу;
b) що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центральною банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;
8. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".
_03_03.png)
