flag Судова влада України

СПРАВА “ЦИГАНКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ”

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 СПРАВА ЦИГАНКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ”

(CASE OF TSYGANKOV v. UKRAINE)

Заява 27552/08

Стислий виклад остаточного рішення від 10 травня 2012 року

 

16 липня 2001 року заявник подав до Київського районного суду м. Сімферополя (далі – суд першої інстанції) три позови до підприємства «К», вимагаючи визнання права на гаражні будови та певних компенсаційних виплат. Позов заявника щодо компенсаційних виплат (перше провадження) розглядався окремо, а позови заявника щодо визнання права на гаражні будови було об’єднано (друге провадження).

Справа у першому провадженні розглядалась також апеляційним судом Автономної Республіки Крим та Верховним Судом України, який 6 грудня 2007 року ухвалив остаточне рішення у справі. Про це рішення заявника було повідомлено 27 грудня 2007 року. Таким чином, загальна тривалість першого провадження склала шість років та п’ять місяців у судах трьох інстанцій.

Справа у другому провадженні також розглядалась апеляційним судом Автономної республіки Крим та апеляційним судом Запорізької області, який, діючи як суд касаційної інстанції, 22 червня 2007 року ухвалив остаточне рішення у справі. 17 липня 2008 року заявник отримав копію цього рішення. Таким чином, загальна тривалість другого провадження становила сім років у судах трьох інстанцій.

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на несумісність тривалості першого та другого проваджень з вимогою «розумного» строку. Заявник також подавав інші скарги за Конвенцією.

З огляду на обставини справи, а саме тривалість повторного розгляду справи судом першої інстанції в першому провадженні та тривалість розгляду касаційної скарги заявника апеляційним судом Запорізької області в другому провадженні, Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи впродовж розумного строку.

 

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

 «1.  Оголошує скаргу заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції стосовно надмірної тривалості першого та другого проваджень прийнятною, а решту скарг у заяві – неприйнятними;   

 2.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції