flag Судова влада України
Увага! Суд не здійснює правосуддя. Підсудність змінено на Одеський апеляційний суд
Територіальну підсудність кримінальних проваджень змінено на Київський апеляційний суд

СПРАВА «ТРЕТЬЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

СПРАВА «ТРЕТЬЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF TRETYAKOV v. UKRAINE)


Заява №16698/05

 Стислий виклад рішення від 29 вересня 2011 року

 26 листопада 2001 року заявник, який підозрювався у вчиненні злочину, був оголошений у розшук.

5 грудня 2001 року Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалив рішення про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У своїй постанові суд послався на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачувався заявник, на його попередню судимість, а також на те, що на той момент він переховувався від слідства.

4 лютого 2002 року заявник був затриманий.

Протягом досудового слідства та розгляду справи судом заявник тримався під вартою. Заявник неодноразово безуспішно подавав до суду клопотання про звільнення з-під варти.

7 вересня 2007 року Дзержинський районний суд м. Харкова визнав заявника винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.

 До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція): підп. «с»  п. 1 ст. 5 – щодо незаконності тримання його під вартою; п. 3 ст. 5 – щодо надмірної тривалості тримання його під вартою; п. 4 ст. 5 – щодо відсутності розгляду судом його клопотань про звільнення з-під варти; п.1 ст. 6 – щодо тривалості кримінального провадження у його справі; ст. 34 – щодо ненадання йому судом можливості отримати копії матеріалів справи, що перешкоджало можливості подання ним заяви до Європейського суду. Заявник також стверджував про інші порушення Конвенції.

Порушення підп. «с» пункту 1 і пп. 3 і 4 статті 5 Конвенції було констатовано з огляду на те, що рішення суду, якими продовжувалось застосування до заявника запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, не містили належного обґрунтування та визначених строків; при цьому ці рішення містили посилання на первісні підстави взяття заявника під варту; можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою не розглядалась; були відсутні відповіді суду на аргументи заявника щодо незаконності тримання його під вартою в відповідних судових рішеннях.

Порушення п. 1 ст. 6 Європейський суд констатував у зв’язку з тим, що тривалість кримінального провадження щодо заявника, яка становила приблизно п’ять років і дев’ять місяців, була такою, що порушує вимогу здійснення провадження протягом «розумного строку» і мала місце з вини державних органів, оскільки основними причинами затримок були повернення справи на додаткове розслідування або новий розгляд, численні перенесення розгляду справи у зв’язку з неявкою учасників процесу та тривалі періоди бездіяльності суду першої інстанції.

 

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

«1.  Оголошує скарги щодо незаконності та необґрунтованої тривалості досудового ув’язнення заявника, відсутності можливості ініціювати провадження з метою вирішення без зволікання питання законності тримання його під вартою, а також щодо надмірної тривалості кримінального провадження прийнятними, а решту  скарг у заяві – неприйнятними;

2.  Постановляє, що мало місце порушення підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції;

3.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції;

4.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 4 статті 5 Конвенції;

5.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

6.  Постановляє, що Україна дотрималася своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції у тому, що стосується відмови судових органів надати заявникові копії документів для його заяви до Суду;

7.  Постановляє, що

(a)  упродовж трьох місяців протягом трьох місяців з дати, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 8000 (вісім тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

8.  Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»