flag Судова влада України

СПРАВА «ІГОР ШЕВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

СПРАВА «ІГОР ШЕВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

CASE OF IGOR SHEVCHENKO v. UKRAINE

 Заява №  22737/04

 Стислий виклад рішення від 12 січня 2012 року


26 січня 1993 року заявника було збито автомобілем на пішохідному переході.

            В результаті цієї події заявникові було завдано тяжких тілесних ушкоджень; у подальшому його було визнано інвалідом.

            5 лютого 1993 року слідчим УМВС України в м. Харкові було порушено кримінальну справу щодо водія автомобіля пана К.

            У подальшому кримінальна справа чотири рази поверталась судами на додаткове розслідування та тричі закривалась, востаннє – 23 вересня 2004 року у зв’язку зі смертю обвинуваченого пана К.

            24 березня 2010 року заявник помер.

            Мати заявника висловила бажання підтримувати заяву, подану до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд), замість нього.

            До Європейського суду заявник скаржився за ст. 2, 13 та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо неефективності та надмірної тривалості кримінального провадження та недостатності пенсії, яка сплачувалась йому після події, для підтримання нормального існування.

            Європейський суд визнав порушення статті 2 Конвенції у процесуальному аспекті у зв’язку з незабезпеченням державними органами ефективного розслідування події, внаслідок якої постраждав заявник, оскільки більш як десятирічне розслідування справи завершилось її закриттям у зв’язку зі смертю обвинуваченого, а не прийняттям рішення по суті, і така тривалість не була виправдана ані складністю справи, ані необхідністю проводити слідчі дії, ані поведінкою заявника. Крім того, Європейський суд зазначив, що протягом певних тривалих періодів у справі не проводились ані слідчі дії, ані розгляд справи по суті.

 

         РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

 

            «1.  Оголошує скаргу за статтею 2 Конвенції щодо неефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди за участю заявника прийнятною, а решту скарг у заяві – неприйнятними;

             2.  Постановляє, що мало місце порушення статті 2 Конвенції;

             3.  Постановляє, що

(a)  упродовж трьох місяців з дня, коли рішення це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявникові 8000 (вісім тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в українські гривні за курсом на день здійснення платежу;

(b)  зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

           

            4.  Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»