СПРАВА «ПОХАЛЬЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА  «ПОХАЛЬЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ»

CASE OF POKHALCHUK v. UKRAINE

(Заява № 7193/02)

Стислий виклад остаточного рішення від 7 жовтня 2010 року

У грудні 1997 року та липні 1999 року заявником було розпочато два судові провадження у цивільних справах.

3 грудня 1997 року заявником було розпочато третє судове провадження. Відповідна цивільна справа  розглядалось Жовтневим районним судом м. Харкова, Харківським обласним судом, апеляційним судом Харківської області, Верховним Судом України, який 29 грудня 2007 року виніс остаточне рішення.

6 листопада 2000 року прокуратурою Жовтневого району м. Харкова щодо заявника було порушено кримінальну справу.

 26 грудня 2000 року щодо заявника було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Кримінальна справа розглядалась Жовтневим районним судом м. Харкова та апеляційним судом Харківської області. Тривалість кримінального провадження на день винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі – Європейський суд) становила приблизно десять років.

До Європейського суду заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на тривалість третього судового провадження у цивільний справі та тривалість провадження у кримінальній справі; ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції – на тривале обмеження його права на вільне пересування. Він також стверджував про інші порушення Конвенції в зв’язку з провадженнями щодо нього.

Європейський суд констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції в зв’язку з незабезпеченням національними органами розгляду цивільної (третьої) та кримінальної справ в розумний строк.

Європейський суд констатував порушення ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції в зв’язку з тим, що обмеження свободи заявника на пересування було непропорційним з огляду на необґрунтовану тривалість застосування до заявника запобіжного заходу у вигляді підписки про  невиїзд.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

 «1.  Оголошує скарги заявника стосовно надмірної тривалості третього цивільного провадження та кримінального провадження за пунктом 1 статті 6 Конвенції та скаргу за статтею 2 Протоколу N 4 до Конвенції прийнятними, а решту скарг у заяві – неприйнятними;

 2.  Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

 3.  Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 2 Протоколу N 4 до Конвенції».