ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «МУСТАФАЕВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF MUSTAFAYEV v. UKRAINE
(Заява № 36433/05)
Стислий виклад остаточного рішення від 13 жовтня 2011 року
28 лютого 2005 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні злочину.
Заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання заявника під вартою неодноразово продовжувався судом, востаннє до 26 червня 2005 року.
10 серпня 2005 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим (далі – Феодосійський міський суд) під час попереднього розгляду справи вирішив, що немає підстав для зміни заявнику обраного запобіжного заходу.
4 січня 2006 року Феодосійський міський суд визнав заявника винним у вчиненні злочину та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі. 30 листопада 2006 року Верховний суд відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника на цей вирок.
У певні періоди заявник тримався в Сімферопольському СІЗО № 15 та в ІТТ Феодосійського МВ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим (далі – Феодосійський ІТТ).
Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) за ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що умови тримання його під вартою в Феодосійському ІТТ та СІЗО №15 були такими, що принижують гідність; підп. «с» п.1 та п.3ст.5 – на незаконність і тривалість тримання його під вартою; підп.. «b» п.3 ст.6 – на те, що умови тримання його під вартою перешкоджали йому належно підготувати свій захист у кримінальному провадженні.
З огляду на свою прецедентну практику в справах щодо тримання під вартою в Феодосійському ІТТ в 2005 році Європейський суд встановив порушення ст..3 Конвенції в зв’язку з тим, що умови тримання під вартою в Феодосійському ІТТ були такими, що принижують гідність.
З огляду на прецедентну практику в аналогічних справах Європейський суд констатував порушення підп.. «с» п.1 ст. 5 Конвенції у зв’язку з тим, що тримання під вартою було незаконним оскільки протягом певного певного періоду він тримався під вартою без будь-якого рішення суду та оскільки рішення суду щодо залишення заявника під вартою не містило підстав і визначених строків такого тримання.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
«Оголошує скарги за статтею 3 Конвенції (щодо загальних умов тримання під вартою заявника у Феодосійському ІТТ) та підпунктом «c» пункту 1 статті 5 Конвенції (щодо законності тримання під вартою з 27 червня 2005 року до 4 січня 2006 року) прийнятими, а решту скарг у заяві – неприйнятими;
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 3 Конвенції;
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції;
4. Постановляє,
(а) що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповіднодо пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 6 000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми; ця сума має бути конвертована в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу;
(b) що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти».
_03_03.png)
