ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
(CASE OF MURDUGOVA v.
Заява № 28325/04
Стислий виклад остаточного рішення від 2 лютого 2012 року
22 листопада 1996 року М. подав позов до Московського районного суду м. Києва про розірвання шлюбу із заявницею (перша справа). Справа також розглядалась Залізничним районним судом м. Києва, Старокиївським районним судом м. Києва, Харківським районним судом м. Києва, Дніпровським районним судом м. Києва, апеляційним судом м. Києва, Верховним Судом України та апеляційним судом Донецької області, який, діючи як суд касаційної інстанції, 21 травня 2007 року ухвалив остаточне рішення у справі. Таким чином, загальна тривалість провадження, яка оцінювалась Європейським судом з прав людини (далі – Європейський суд), становила дев’ять років та вісім місяців.
25 листопада 1996 року заявниця подала до Московського районного суду м. Києва позов до М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири (друга справа).
31 січня 2000 року Харківським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про зупинення розгляду другої справи до винесення рішення у першій справі.
10 жовтня 2007 року після смерті заявниці та М. пані С. як спадкоємиця обох сторін вступила в провадження по другій справі. Загальна тривалість провадження, яка оцінювалась Європейським судом, становила близько чотирнадцяти років та чотирьох місяців.
Після смерті заявниці у січні 2007 року її дочка, пані С., проінформувала Європейський суд про свій намір підтримувати заяву матері.
До Європейського суду заявниця поскаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на надмірну тривалість розгляду обох справ та несправедливість процедури зняття арешту на спірну квартиру в другій справі; за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на зняття арешту з спірної квартири.
З огляду на обставини справи, зокрема, неодноразове відкладення розгляду першої справи та її направлення на новий розгляд, а також неодноразове передання першої справи на розгляд до інших судів, що призвело також до затримки розгляду другої справи, а також на загальну тривалість розгляду другої справи Європейський суд встановив порушення п.1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням національними судами розгляду справ в розумний строк.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
«1. Оголошує скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції стосовно надмірної тривалості проваджень прийнятною, а решту скарг у заяві – неприйнятними;
(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має сплатити заявниці 4 500 (чотири тисячі п’ятсот) євро відшкодування моральної шкоди, що мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу, разом з будь-яким податком, який може бути стягнуто з цієї суми;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;
_03_03.png)
