ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
(CASE OF LIPISVITSKA v.
Заява №11944/05
Стислий виклад остаточного рішення від 12 травня 2011 року
20 жовтня 1999 року заявниця ініціювала цивільне провадження проти дитячої дошкільної установи, вимагаючи компенсації за затримку у поверненні її трудової книжки (перше провадження). У 2003 році заявниця ініціювала також інші судові провадження.
Справа розглядалась Радянським районним судом м. Києва (пізніше Святошинський районний суд м. Києва, далі – суд першої інстанції), Київським міським судом (після 2001 року апеляційний суд м. Києва) та Верховним Судом України, який виніс остаточне рішення у справі 2 жовтня 2002 року. Станом на дату винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі – Європейський суд) інформація про виконання рішення, винесеного на користь заявниці, була відсутня. Скарги заявниці щодо неналежного виконання остаточного рішення розглядались, зокрема, Шевченківським районним судом м. Києва.
До Європейського суду заявниця скаржилась за п. 1 ст. 6 та за ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на несумісність тривалості провадження у її справі з вимогою «розумного строку» і на відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту стосовно її скарги щодо тривалості.
Враховуючи практику в аналогічних справах, відповідно до якої для цілей застосування п.1 ст. 6 Конвенції цивільне провадження включає як стадію судового розгляду, так і стадію виконання рішення суду та його тривалість складається з періодів, коли справа перебувала на розгляді у національних державних органах, Європейський суд встановив, що тривалість провадження у справі заявниці, яка підлягає оцінці за вказаною статтею Конвенції, становила дев'ять років та три місяці.
Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції з огляду на вказану тривалість та у зв’язку з незабезпеченням національними державними органами розгляду справи та виконання остаточного рішення протягом розумного строку, а також відсутністю засобу захисту від вказаного порушення.
(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має сплатити заявниці 3 100 (три тисячі сто) євро відшкодування моральної шкоди та 36 (тридцять шість) євро компенсації судових витрат, що мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, враховуючи будь-який податок, який може бути стягнено з цих сум;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;
_03_03.png)
