flag Судова влада України

СПРАВА «КРАВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА  «КРАВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

CASE OF KRAVCHENKO v. UKRAINE

 (Заява № 49122/07)

Стислий виклад остаточного рішення від 23 лютого 2012 року

13 жовтня 2004 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні злочину.

Заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Строк тримання його під вартою неодноразово продовжувався судом, востаннє на стадії досудового слідства строк було продовжено до 25 грудня 2005 року.

23 грудня 2005 року його справу було передано на розгляд до суду.

Наступне рішення суду щодо питання тримання заявника під вартою було винесено 20 березня 2006 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, який вирішив, що немає підстав для зміни запобіжного заходу, обраного заявнику.  25 жовтня 2007 року той же суд відмовив у задоволенні клопотання заявника про звільнення, не зазначивши граничного строку тримання його під вартою.   

8 листопада 2007 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя визнав заявника винним у вчиненні злочину.

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за підпунктом «с» пункту 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) на незаконність тримання його під вартою з 26 грудня 2005 року до 8 листопада 2007 року. Також заявник стверджував про інші порушення.

З огляду на прецедентну практику в аналогічних справах Європейський суд констатував порушення підп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, визнавши, що тримання заявника під вартою було незаконним, оскільки протягом певного періоду він тримався під вартою без будь-якого рішення суду та оскільки рішення суду щодо продовження тримання заявника під вартою не містили підстав і визначених строків такого тримання.

 

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО:

 

    «1. Оголошує скаргу за підпунктом «с» пункту 1 статті 5 Конвенції прийнятною, а решту скарг у заяві – неприйнятними;

2.      Постановляє, що у цій справі мало місце порушення підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції;

  1. Постановляє, що:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити наступні суми, які мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу:

і) 6000 (шість тисяч) євро заявнику як відшкодування моральної шкоди разом з будь-яким податком, який може бути нараховано на цю суму;

іі) 200 (двісті) євро компенсації судових витрат заявника, які мають бути перераховані на банківський рахунок представника заявника.

 (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»