СПРАВА «КОРНEЙКОВА ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF KORNEYKOVA v.
Стислий виклад рішення від 19 січня 2012 року
19 квітня 2005 року заявницю, яка на той час була неповнолітньою, було затримано працівниками Дзержинського РВ Харківського МУ ГУМВС України в Харківській області за підозрою у вчиненні нею тяжкого злочину. Протокол затримання заявниці не містив підстав для такого затримання, а містив лише посилання на статтю 115 Кримінально-процесуального кодексу, яка не містить виключного переліку підстав для затримання, а відсилає до інших статей цього кодексу.
21 квітня 2005 року Дзержинський районний суд м. Харкова задовольнив подання про обрання заявниці запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Захисник заявниці оскаржив цю постанову, стверджуючи про незаконність застосування до заявниці такого запобіжного заходу.
27 квітня 2005 року апеляційний суд Харківської області залишив вказану постанову без змін. Судове засідання відбувалось за участі прокурора та захисника заявниці, але за відсутності самої заявниці.
30 травня 2005 року постановою прокуратури Дзержинського району м. Харкова обраний заявниці запобіжний захід було змінено на підписку про невиїзд.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявниця скаржилась за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі – Конвенція): підп. «с» п. 1 та п. 3 ст. 5 – щодо незаконності її затримання та тримання під вартою з 19 квітня до 30 травня 2005 року та щодо несправедливості та необґрунтованості постанови суду від 21 квітня 2005 року про обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; п. 4 ст. 5 – щодо нерозгляду судом скарги її захисника про незаконність її затримання та тримання під вартою, невиклику її в судове засідання апеляційного суду та ненадання її захисникові можливості ознайомитись з матеріалами справи; п. 5 ст. 5 – щодо непередбачення національним законодавством можливості отримання заявницею відшкодування шкоди, завданої незаконним триманням її під вартою. Заявниця також подала інші скарги за Конвенцією.
Порушення підп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції було констатовано Європейським судом з огляду на те, що у протоколі затримання заявниці не було наведено чітких підстав для такого затримання, а зазначені у ньому посилання були стандартними та не були проаналізовані у світлі обставин конкретної справи заявниці.
Порушення підп. «с» п. 1 та п. 3 ст. 5 Конвенції було встановлено Європейським судом з огляду на необґрунтованість постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2012 року про обрання заявниці запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки при її постановленні не було належним чином враховано стан здоров’я заявниці та те, що вона була неповнолітньою, а відповідно до чинного законодавства до неповнолітніх такий запобіжний захід міг бути застосований лише у виключних випадках.
Порушення п. 4 ст. 5 Конвенції було констатовано у зв’язку з тим, що апеляційний суд розглядав скаргу заявниці на постанову про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності.
Порушення п. 5 ст. 5 Конвенції Європейський суд встановив у зв’язку з тим, що національне законодавство не передбачає можливості для заявниці вимагати відшкодування за незаконне тримання під вартою після констатації відповідних порушень цим судом.
РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Оголошує прийнятними скарги щодо незаконності та свавільності затримання заявниці та тримання її під вартою з 19 квітня до 30 травня 2005 року, щодо неможливості ініціювати провадження, в ході якого було б швидко вирішено питання про законність тримання її під вартою з 21 квітня до 30 травня 2005 року, та щодо можливості вимагати відшкодування за порушення її права на свободу, а решту скарг у заяві – неприйнятними;
2. Постановляє, що мало місце порушення підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції щодо затримання заявниці та тримання її під вартою з 19 до 21 квітня 2005 року;
3. Постановляє, що мало місце порушення підпункту «с» пункту 1 та пункту 3 статті 5 Конвенції щодо тримання заявниці під вартою з 21 квітня до 30 травня 2005 року;
4. Постановляє, що мало місце порушення пункту 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з відсутністю заявниці в судовому засіданні щодо розгляду її скарги на рішення про тримання її під вартою;
5. Постановляє, що мало місце порушення пункту 5 статті 5 Конвенції;
6. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців з дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявниці 6000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.»
_03_03.png)
