СПРАВА «КОНДРАТЬЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF KONDRATYEV v.
Строк тримання заявника під вартою неодноразово продовжувався Ленінським районним судом м. Севастополя. При цьому суд посилався на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачувався заявник, і ризик продовження ним злочинної діяльності.
Протягом певних періодів заявник тримався під вартою в Севастопольському міському ізоляторі тимчасового тримання та в Сімферопольському слідчому ізоляторі № 15.
24 жовтня 2008 року Ленінський районний суд м. Севастополя визнав заявника винним у вчиненні злочину, проте 23 грудня 2008 року апеляційний суд м. Севастополя скасував цей вирок та залишив обраний заявникові запобіжний захід без змін, не навівши при цьому належних підстав чи строків для такого тримання.
Клопотання заявника про звільнення за станом здоров’я (протягом тривалого часу заявник хворів на туберкульоз з подальшим погіршенням стану здоров’я за час тримання під вартою) були залишені судом без задоволення. Крім того, у березні 2009 року заявник отримав ушкодження коліна. У зв’язку з цим ушкодженням заявник неодноразово оглядався лікарями як установи тримання під вартою, так і місцевих закладів охорони здоров’я та отримував відповідну допомогу.
6 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя визнав заявника винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція): ст. 3 – що тримання його під вартою суперечило положенням цієї статті з огляду на поганий стан його здоров’я, а також щодо ненадання йому адекватної медичної допомоги під час тримання під вартою та застосування заходів фізичного впливу для отримання зізнання у вчиненні злочину; п. 1 ст. 5 – щодо незаконності тримання його під вартою протягом певних періодів; п. 3 ст. 5 – щодо надмірної тривалості загального строку тримання заявника під вартою; п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції – щодо тривалості кримінального провадження щодо нього та відсутності ефективного засобу юридичного захисту щодо цього; п. 1 і 3 ст. 6 – щодо несправедливості провадження щодо нього, зокрема, внаслідок порушення права на захист; ст. 14 – щодо дискримінації його органами влади під час провадження у його справі.
Порушення статті 3 Конвенції було констатовано Європейським судом у зв’язку з ненаданням заявнику адекватної медичної допомоги щодо його захворювання на туберкульоз, зокрема, оскільки протягом тримання його під вартою він хоча і отримував певну медичну допомогу, вона не була регулярною і систематичною та не забезпечувала всебічної терапевтичної стратегії лікування його захворювання на туберкульоз або попередження його погіршення; повне документування відомостей про стан його здоров’я та отримане лікування не здійснювалось; для забезпечення заявника призначеним лікуванням не було створено необхідних умов, а також з огляду на те, що в Севастопольському ІТТ не було відповідного медичного персоналу.
Порушення пунктів 1 і 3 статті 5 Конвенції було встановлено Європейським судом з огляду на те, що під час судового розгляду справи заявник протягом певних періодів тримався під вартою без відповідного рішення суду, або на основі рішень, які не містили належного обґрунтування та визначених строків такого тримання.
2. Постановляє п’ятьма голосами проти двох, що не було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю під час тримання під вартою адекватної медичної допомоги щодо травми коліна;
3. Постановляє одноголосно що мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю під час тримання під вартою адекватної медичної допомоги щодо захворювання на туберкульоз;
4. Постановляє одноголосно, що мало місце порушення підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції;
5. Постановляє одноголосно, що мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції;
6. Постановляє одноголосно, що
(a) упродовж трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 10000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на цю суму; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;
7. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»
_03_03.png)
