CASE OF KLISHYN v.
Заява № 30671/04)
22 листопада 2003 року після бійки заявника було затримано працівниками Конотопської окремої роти дорожньо-патрульної служби УДАІ УМВС України в Сумській області, та, як стверджував заявник, побито.Однак, того ж дня ані медичний експерт, ані працівник Конотопського МРВ УМВС України в Сумській області (далі – Конотопський МРВ), куди пізніше було доставлено заявника, не встановили у заявника видимих тілесних ушкоджень.
Як стверджував заявник,у Конотопському МРВ його катували з метою отримання визнавальних показань.
Заявника було звільнено 23 листопада 2003 року.
24 листопада 2003 року заявник звернувся по медичну допомогу; йому було діагностовано струс мозку та травми голови.
Крім того, висновками судово-медичних експертиз, проведених у листопаді-грудні 2003 року та грудні 2005 року, було підтверджено наявність у заявника певних ушкоджень, які могли бути завдані 22 листопада 2003 року за обставин, про які стверджував заявник.
За скаргами заявника про погане поводженняпрокуратура м. Конотопа п’ять разів відмовляла в порушенні кримінальної справи, відповідні постанови про що у подальшому були скасовані або прокуратурою Сумської області, або Конотопським міськрайонним судом Сумської області (далі – Конотопський суд), окрім постанови від 23 грудня 2005 року, яка не була оскаржена.
11 грудня 2003 року щодо заявника було порушено кримінальну справу та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Однак, 17 березня 2004 року заявника було взято під варту через, як стверджується, неявку за викликом слідчого.
РішенняКонотопського суду від 19 та 28 квітня 2004 року щодотримання заявника під вартою містили просте посилання на те, що існували, відповідно, ризик ухилення заявника від слідства або перешкоджання слідству та підозра у вчиненні ним тяжкого злочину за відсутності зізнання, та не містили ані аналізу зазначених підстав, ані посилання на його неявку.
18 травня 2004 року заявника було визнано винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція): ст. 3 – щодо жорстокого з ним поводження з боку працівників міліції та непроведення за цим фактом ефективного розслідування та пп. 1, 4 і 5 ст. 5 – щодо незаконності його затримання 17 березня 2004 року та подальшого тримання під вартою. Заявник також стверджував про інші порушення Конвенції.
Порушення ст. 3 Конвенції у її матеріальному аспекті було встановлено з огляду на те, що у справі було підтверджено наявність у заявника тілесних ушкоджень після звільнення, яких не було до його затримання, та що державою-відповідачем не було надано обґрунтованих пояснень щодо їх походження.
Порушення ст. 3 Конвенції у її процесуальному аспекті було визнане Європейським судом у зв’язку з неефективністю розслідування за скаргами заявника про погане поводження з огляду на те, що воно характеризувалось численними недоліками, визнаними національними органами, тане призвело до встановлення причин виникнення у заявника тілесних ушкоджень.
Порушення п. 1 ст. 5 Конвенції було встановлено Європейським судом з огляду на те, що взяття заявника під варту 17 березня 2004 року та подальше тримання під вартою до 18 травня 2004 року здійснювалось на основі рішень, які не містили належного обґрунтування для застосування таких заходів.
Порушення п. 5 ст.5 Конвенції було констатовано в зв’язку з тим, що всупереч вказаному положенню Конвенції за національним законодавством заявник не мав права на відшкодування шкоди, завданої триманням його під вартою.
РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО:
«1. Оголошує скарги за статтею 3 та пунктами 1 і 5 статті 5 Конвенції щодо затримання заявника 17 березня 2004 року та тримання йогопід вартою з 17 березня до 18 травня 2004 року) прийнятними, а решту скарг у заяві – неприйнятними;
2. Постановляє, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у її матеріальному аспекті;
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у її процесуальному аспекті;
4. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 5 Конвенції;
5. Постановляє, що мало місце порушення пункту 5 статті 5 Конвенції.»
_03_03.png)
