подана Валентиною Миколаївною Гришанковою
проти України
Боштьян М. Зупанчич (Bostjan M. Zupancic), Голова,
Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),
Ангеліка Нусбергер (Angelika Nußberger), судді,
а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,
беручи до уваги зазначену заяву, подану 12 квітня 2007 року,
розглянувши декларацію, подану Урядомвідповідачем 4 січня 2011 року, якою Суд запрошувався вилучити заяву з реєстру справ, а також відповідь заявниці на цю декларацію,
після обговорення постановляє таке рішення:
ЩОДО ФАКТІВ
Заява була подана пані Валентиною Миколаївною Гришанковою, 1960 року народження, яка є громадянкою України та проживає у м. Дніпродзержинську.
Уряд України (далі — Уряд) був представлений своїми Уповноваженими — паном Ю. Зайцевим та пані В. Лутковською з Міністерства юстиції України.
У жовтні 2002 року заявниця ініціювала цивільне провадження проти свого роботодавця, санепідеміологічної станції, вимагаючи стягнення компенсації витрат на комунальні послуги.
У грудні 2007 року провадження, очевидно, все ще тривало у Верховному Суді України, до якого заявниця 4 серпня 2006 року подала свою касаційну скаргу і який трьома листами від 14 березня, 4 серпня та 15 грудня 2006 року відповідно повідомив її про те, що з огляду на завантаженість Верховного Суду, неможливо було визначити дату розгляду її касаційної скарги.
Вона також скаржилася на порушення свого права на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, через неможливість отримати компенсацію, яка була предметом спору.
Декларація передбачала таке:
«Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду національними судами справи заявниці. Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Гришанковій Валентині Миколаївні ex gratia суму 1300 (одна тисяча триста) євро.
Сума ex gratia є відшкодуванням будьякої матеріальної та нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, звільнена від будьяких податків та буде конвертована в українські гривні по курсу, чинному на день виплати. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.
Виплата становитиме остаточне вирішення справи.».
Листом від 11 лютого 2011 року заявниця повідомила, що сума, зазначена в декларації Уряду, була занадто низькою.
Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будьякій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини, викладені у підпунктах ?a), b) чи c) пункту 1 цієї статті, дають підстави дійти такого висновку. Підпункт с) пункту 1 статті 37 дозволяє Суду вилучити заяву з реєстру, якщо:
«на будьякій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.».
Суд також нагадує, що за певних обставин він може вирішити вилучити заяву з реєстру згідно з підпунктом с) пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Урядувідповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд його заяви було продовжено.
З цією метою Суд повинен ретельно розглянути декларацію у світлі принципів, закріплених його практикою, зокрема, у рішенні по справі «Тахсін Акар проти Туреччини» (Tahsin Acar c. Turquie) (попередній розгляд) [ВП], заява № 26307/95, пункти 75–77, CEDH 2003VI, рішенні щодо прийнятності у справі «ВАЗА Сполька з о.о. проти Польщі» (WAZA Spolka z o.o. c. Pologne), заява № 1602/02, від 26 червня 2007 року, та рішенні у справі «Сульвінська проти Польщі» (Sulwinska c. Pologne), заява № 28953/03).
У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України (див., наприклад, рішення у справі «Мороз та інші проти України» (Moroz et autres c. Ukraine), заява № 36545/02, від 21 грудня 2006 року, рішення у справі «Моргуненко проти України» (Morgounenko c. Ukraine), заява № 43382/02, від 6 вересня 2007 року), Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на розгляд справи протягом розумного строку.
З огляду на характер умов декларації Уряду, а також на запропоновану суму відшкодування, яка відповідає сумам, присудженим у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт с) пункту 1 статті 37).
Таким чином, у світлі викладених вище міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду цієї частини заяви (пункт 1 статті
B. Інші скарги
Заявниця скаржилася також на порушення її права на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, з огляду на неможливість отримати компенсацію, яка була предметом спору.
Дослідивши всі надані йому матеріали та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд вважає, що вони не вказують на будь-які ознаки порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї. Отже, ця скарга є очевидно необґрунтованою і повинна бути вилучена з реєстру справ відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.
ЗА цих підстав Суд одноголосно
Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.
Стівен ФілЛіпс Боштьян М. ЗУПАНЧИЧ
Заступник Секретаря секції Голова
_03_03.png)
