ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ДЖАКСИБЕРГЕНОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF DZHAKSYBERGENOV v.
(Заява № 12343/10)
Стислий виклад остаточного рішення від 10 лютого 2011 року
25 березня 2009 року Генеральною прокуратурою Республіки Казахстан було порушено кримінальну справу щодо заявника та винесено постанову про взяття його під варту. Заявника було оголошено в національний і міжнародний розшук.
Оскільки заявник перебував на території України, листом від 8 липня 2009 року Генеральна прокуратура Республіки Казахстан звернулась до Генеральної прокуратури України з проханням видати заявника.
15 лютого 2010 року Генеральною прокуратурою України було винесено постанову про тимчасове обмеження права заявника на виїзд з України.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за ст. 3 та п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що в разі екстрадиції він буде підданий поганому поводженню і йому не забезпечать справедливе правосуддя; ст. 13 – на те, що він не мав ефективного засобу юридичного захисту для оскарження його екстрадиції до Республіки Казахстан; ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції – на те, що обмеження його права на вільний виїзд з України не мало законної підстави.
Європейський суд встановив, що екстрадиція заявника не становитиме порушення ст. ст. 3 та 6 Конвенції, оскільки заявник не навів аргументів для підтвердження його побоювань щодо негативних наслідків його екстрадиції до Республіки Казахстан, а лише самі посилання на загальний стан дотримання прав людини в Республіці Казахстан не є достатніми для заборони екстрадиції.
Європейський суд встановив порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, оскільки постанова Генеральної прокуратури України від 15 лютого 2010 року не мала законних підстав.
_03_03.png)
