ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ДОВЖЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF DOVZHENKO v. UKRAINE
(Заява №36650/03)
Стислий виклад рішення від 12 січня 2012 року
19 травня 2002 року заявника була затримано за підозрою у вчиненні злочинів.
8 вересня 2003 року апеляційний суд Донецької області, діючи в якості суду першої інстанції, визнав заявника винним у вчиненні злочинів і засудив його до довічного позбавлення волі. Заявник оскаржив цей вирок.
5 листопада 2004 року кримінальну справу щодо заявника було надіслано до Верховного Суду України.
Як стверджував заявник, після цього він двічі звертався до Верховного Суду України з клопотанням про надання дозволу на листування, як того вимагала стаття 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення», однак жодної відповіді на ці клопотання він не отримав. Заявник не мав можливості листуватись протягом більш як 6 місяців.
У період з липня до вересня 2004 року заявнику за його клопотанням було надано доступ до матеріалів справи для ознайомлення.
7 квітня 2005 року Верховний Суд України залишив вирок щодо заявника без змін. У судовому засіданні заявник, який не мав захисника, стверджував про відсутність юридичної допомоги і достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи.
У той час як досудове слідство у кримінальній справі щодо заявника тривало, в місцевих газетах були опубліковані статті, які містили коментарі пана К., начальника Маріупольського МВ УМВС України в Донецькій області та пана М., начальника УМВС України в Донецькій області, стосовно обставин справи заявника, що створювали враження переконаності вказаних осіб у винуватості заявника у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція): п. 2 ст. 6 – щодо порушення презумпції невинуватості у зв’язку з публікаціями відповідних статей у засобах масової інформації; п. 1 та підп. «с» п. 3 ст. 6 – щодо відсутності у нього захисника та ненадання йому достатнього часу для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи під час провадження у Верховному Суді України; за ст. 8 Конвенції, що йому було відмовлено у відправці кореспонденції.
Порушення п. 2 ст. 6 Конвенції Європейський суд встановив у зв’язку з порушенням презумпції невинуватості з огляду на те, що заяви посадових осіб, які надавали засобам масової інформації коментарі щодо кримінальної справи заявника, містили недвозначні твердження щодо вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів у той час, як остаточного вироку у цій справі ухвалено не було, що могло вплинути на оцінку обставин справи судом та сприяло поширенню серед громадськості упевненості у винуватості заявника.
Порушення п. 1 та підп. «с» п. 3 ст. 6 Конвенції щодо права заявника на захист Європейський суд встановив у зв’язку з тим, що під час провадження у Верховному Суді України заявнику не було надано юридичну допомогу захисника, оскільки норми Кримінально-процесуального кодексу України не передбачали обов’язкового надання безоплатної правової допомоги особам, яким вже призначено максимально суворий вид покарання; однак, зважаючи на серйозність висунутих заявникові обвинувачень та можливу міру покарання, інтереси правосуддя вимагали обов’язкової участі захисника у цій справі.
Порушення ст. 8 Конвенції щодо права заявника на повагу до кореспонденції Європейський суд констатував у зв’язку з тим, що відповідне національне законодавство не містило визначеної процедури надання або відмови у наданні дозволу на листування особам, які тримаються під вартою, що є втручанням у вказане право, яке не відповідає вимозі здійснення його «згідно із законом».
РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Оголошує решту скарг у заяві прийнятними;
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 2 статті 6 Конвенції;
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції;
4. Постановляє, що немає потреби досліджувати скарги заявника за пунктом 1 та підпунктом «b» пункту 3 статті 6 Конвенції;
5. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 8 Конвенції.»
_03_03.png)
