ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ДОРОШЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF DOROSHENKO v. UKRAINE
7 травня 2001 року слідчим податкової міліції щодо заявника було порушено кримінальну справу.
25 червня 2001 року щодо заявника було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
4 липня 2001 року справу було передано до Свердловського міського суду Дніпропетровської області.
Справа декілька разів поверталась на додаткове розслідування.
6 червня 2007 року суд визнав заявника винним у вчиненні злочину.
23 жовтня 2007 року апеляційний суд Луганської області частково змінив вирок суду.
23 грудня 2008 року Верховний Суд України залишив касаційну скаргу заявника на вирок суду апеляційної інстанції без задоволення.
Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі — Європейський суд) за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) на тривалість провадження у кримінальній справі щодо нього. Також він скаржився за ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, пп. 1, 3 (b) і (d) ст. 6, ст. 13 Конвенції в контексті обставин справи.
З огляду на обставини справи, а також з урахуванням прецедентної практики в аналогічних справах Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням державними органами провадження в справі заявника в «розумний строк».
Розглянувши справу, Європейський суд:
«1. Оголошує п’ятьма голосами проти двох, що скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції стосовно тривалості провадження у кримінальній справі і за статтею 2 Протоколу № 4 стосовно тривалості застосування щодо заявника підписки про невиїзд є прийнятними, а решта скарг у заяві – неприйнятними;
2. Постановляє п’ятьма голосами проти двох, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;
3. Постановляє одноголосно, що у цій справі не було порушення статті 2 Протоколу № 4;
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного у відповідності з пунктом 2 статті 44 Конвенції держава-відповідач повинна сплатити заявникові 1200 (одну тисячу двісті) євро відшкодування моральної шкоди, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми та 74 (сімдесят чотири) євро компенсації судових витрат, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми, що мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;
5. Відхиляє одноголосно решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»
_03_03.png)
